viterzbayraku: (Default)
Та де правила, де межа, і що є призом?

Місяць шкрябав своєю повнотою по балкону "Київміськбудівського" одоробла, а я тихенько думав, як випросити у Бога, шоби забрав у краще місце всі ті відчуття, що сковують мене, і не дають політати посеред ночі..

Усе умовність і усе надреальне! Про що мріями і куди йти, шоби просто бути? Коли ми реальніші, вдень, коли порпаємося у своїх мізках, немов у кишках, чи вночі, коли смиренно підсвідомо стежимо за своїми снами??

Вирішив пописати, шоби виписати з себе все те, що щодня пишеться думками в голові, роїться безперестанно.. Випишу і замовкну.. на пару секунд.. А може за той час якась істина блисне у невидиме око.. Воно так проситься останнім часом щось нове побачити. Аж свербить.. Та чи можу я своєю нікчемністю йому щось обіцяти?

Ні.. Хай буде собі, а вранішній цьом поставить усе на свої місця.. Щоби увечері, я знову захотів усе переставити по-новому...
viterzbayraku: (Default)
Чому, коли життя як пісня, і кожна мить неповторна, що хочеться їй оди співати, і коли з тобою поряд твоє щастячко, то не хочеться нічого писати? Лиш мовчки споглядати радість буття...
viterzbayraku: (Default)
Настрій, просто незбагненна штука..
Я за один день і радів, і депресував.. І шо тільки не робилося..
Але дещо таки зрозумів.. Чим більше пут, обмежень, і особистих заборон людина собі створює (нехай вони будуть найбуденніші: "не буду купувати це яблуко бо грошей і так мало, хоча їх і вистача на цю покупку") тим більше заганяє себе в кут.. Мені зараз як ніколи потрібне творче натхнення щоби доробити ті проекти, які наобіцяв зробити, та ніяк не встигаю.. Та іноді хоч вовком вий - ніби в ямі лежиш і вилізти ніяк.. Зробив для себе висновок, що коли виникає будь-яка нагода ризикувати і є для того можливості - не слід боятися за майбутнє, а робити миттєво.. Проблеми розсмокчуться як роса на сонці, а придбана річ чи зроблена справа ще довго підливатимуть жару у творчий вогонь... А відмовишся - шукай настрою як вітру в полі.. А нагоди не так часто трапляються..
viterzbayraku: (метаморфоза)
Дякую всім добрим силам, які є у світі за те, що йшов додому пішки з м. Либідська до Теремків. Дивно? Я хотів би, щоби усе в житті було таким дивовижним, як цей вечір: верби, абрикоси, зорі і божевільна пісня, яку ніхто не чув з людей, крім мене. Її я підмугикував всю дорогу.. Пісня, від якої був морозець по шкірі. І спроби моєї раціональної частини все таки поїхати на маршрутці додому були марними: в кишені 10 копійок. А на банківському рахунку "-5 грн" (цікаво, як так може бути). Півтори години подорожі і життя "тут і зараз".. (на транспорті доїжджаю за півгодини від метра). Але найцікавіше сталося тоді, коли заходив додому. На сходах у під'їзд приходить СМСка: рахунок поповнений. Прийшла офіційна місячна зарплатня... Ги.. Зайшов додому, кинув сумку і пішов у "Країну" нагребти купу наїдків.. От тепер тащусь...

Profile

viterzbayraku: (Default)
viterzbayraku

August 2012

S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 08:31 pm
Powered by Dreamwidth Studios